Назаркевич
Олег Михайлович
Адвокат

Пролонгація кредиту. Чи відповідає вимогам закону і коли можлива?

 

 

В продовження розмови щодо законності нарахування процентів, штрафів і комісій за кредитом, сьогодні буде піднята не менш важлива тема пролонгації, тобто подовження строку користування кредитом.

​

Як вже було зазначено у нашій статті про нарахування процентів за кредитом, в разі неповернення позичальником кредиту після закінчення строку, на який його було взято (наприклад, в договорі був встановлений строк – 20 днів), кредитор продовжує нарахування процентів й після закінчення такого строку, до повного розрахунку за кредитом (наприклад, за всі 5 місяців прострочення).

​

Таку можливість кредитор вбачає саме в пролонгації строку кредитування, тобто в подовженні строку протягом якого він може нараховувати проценти. Наприклад, після закінчення перших 20 днів і неповернення коштів, кредитор пролонгує цей строк ще на 30 днів і продовжує нараховувати проценти. І так може відбувати протягом тривалого періоду часу (6 місяців, рік і більше).

​

З цією метою в кредитному договорі прописуються умови, за якими в разі прострочення строку кредитування, цей строк пролонгується (подовжується) на певний термін, і так може відбуватися неодноразово, аж до повного погашення кредиту.

​

Зрозуміло, що такі умови не відповідають інтересам позичальника, адже за законом, якщо він допустив прострочення, то має сплачувати не проценти, а штрафні санкції. Закон суттєво обмежує розмір штрафів (максимум 50% від суми кредиту), та встановлює випадки, коли їх нарахування взагалі не допускається (скорочена позовна давність, епідемії, військовий час тощо).

​

В такій ситуації позичальник має пам’ятати наступне.

​

По-перше, він не зобов’язаний укладати будь-яких додаткових угод до кредитного договору, які б стосувалися пролонгацій. Як вже було зазначено, такі угоди порушують інтереси позичальника, оскільки мають наслідком подовження строку кредитування протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом, а тому є для позичальника фінансово невигідними та несправедливими.

​

Після закінчення строку кредитування і неповернення коштів, кредитор має право нараховувати лише штрафні санкції за порушення умов договору, які не несуть для позичальника настільки великого фінансового навантаження (максимум 15-50% від суми взятого кредиту).

​

По-друге, так звані «автопролонгації» строку кредитування за своєю юридичною природою є нікчемними. Слід зазначити, що строк, на який надається кредит (строк кредитування), є суттєвою умовою кредитного договору. Якщо сторонами кредитного договору не встановлений строк надання кредиту, або такий строк не чітко визначений, або встановлення нового строку відбувається автоматично за ініціативою лише одного кредитора без укладення додаткової угоди, - подовжений строк кредитування не тягне для позичальника жодних юридичних наслідків.